Після третього кола Вімблдона та дебютного фіналу турніру WTA 250 у Празі Дар'я Снігур уперше увійшла до топ-50 світового рейтингу. Наразі українка посідає 43-тє місце у класифікації WTA – найвище у своїй кар'єрі.
В ексклюзивному інтерв'ю Sport RBC.UA Снігур розповіла, який із літніх результатів вважає найважливішим, чому не шкодує про поразку у фіналі в Празі, хто допоміг їй пережити найважчі моменти кар'єри та як ставиться до очікувань після стрімкого прогресу.
– Після Вімблдона і першого фіналу WTA чи є відчуття, що цього літа у вашій кар'єрі щось кардинально змінилося?
– Взагалі, я ще не дуже усвідомлюю що змінилося у моїй карʼєрі. Єдине що змінилося, це місце у рейтингу. Я дуже здивована, що все так швидко відбулося
– Ви вперше зіграли у фіналі турніру WTA. Коли емоції вже вщухли, що залишилося після Праги: гордість за результат чи розчарування через поразку?
– Враховуючи мою підготовку, яка тривала лише 5 днів, звісно я дуже задоволена своїм результатом у Празі. Тому я пишаюся собою, що за такий короткий час ми з командою змогли підготуватися до турніру.
– Ви поступилися 18-річній суперниці. Чим вона вас найбільше здивувала і що, можливо, ви усвідомили для себе після цього матчу?
– Здивував сам вихід в фінал Ліллі з нижньої сітки. Там були дійсно сильні гравці. Усвідомлювати щось для себе буду, коли проаналізуємо матч з тренером.
– Третє коло Вімблдона і дебютний фінал WTA 250 – що з цих двох результатів ви вважаєте більш важливим для власної кар'єри?
– Однозначно – Вімблдон. Чому? Бо турнірів WTA протягом року проводиться велика кількість і в різних категоріях, а "Шоломів" усього чотири.
– Ви вперше увійшли до топ-50 і стали 43-ю ракеткою світу. Наскільки для вас взагалі важливий рейтинг? Чи це просто цифра, а головне – якість гри?
– Мені зараз потрібно буде якийсь час, щоб зрозуміти, на якому рядку в рейтингу знаходжусь. Якщо я до нього дійшла, то напевно, я на це заслуговую. Рейтинг відзеркалює твою працю, наполегливість, віру…

Фото: Дар'я Снігур вперше в кар'єрі увійшла до топ-50 рейтингу WTA (інфографіка Sport RBC.UA)
– Хто був тією людиною, яка найбільше вплинула на ваше становлення як тенісистки?
– Однозначно батько, тільки він знає через що ми проходили і що ще належить пройти. Він завжди вірить у мене. Та що там говорити, він і зараз завжди поруч та літає на всі турніри.
– Як змінилася Дар'я Снігур за останні кілька років? Не як спортсменка, а як людина.
– Як людина, я залишаюсь такою ж дівчиною якою була 2-5-7 років тому, з чітко відпрацьованими характером та цілями. Як спортсменка змінююсь, без змін неможливо прогресувати в будь якій професії.

Фото: Дар'я Снігур має сильну сімейну підтримку (інфографіка Sport RBC.UA)
– Багато хто пам'ятає вас ще юніоркою і очікував швидкого прориву. Але шлях виявився довшим. Чи були моменти, коли хотілося все кинути?
– Так, інколи такі моменти виникали. Але я рада, що зуміла з ними впоратися. У кожної спортсменки свій шлях, тому не буду ображати долю, яка підготувала для мене саме такий. Я їй дуже вдячна.
– А що допомогло залишитися в тенісі?
– Родина і ще раз родина. Батько та мама в мене – це ті люди, які будуть мене любити незалежно від моїх успіхів чи невдач на корті. І в мене в цьому немає жодних сумнівів.
– Ви зараз демонструєте, що прогрес не завжди приходить у 18-19 років. Чи погоджуєтеся з думкою, що зараз гравцю, який переходить з юніорів у дорослий теніс часто потрібно більше часу, ніж від нього очікують?
– У мене своя історія прогресу. Вона не може бути однаковою для всіх. Кожен гравець проходить свій шлях, який знає тільки він та його найближче оточення. В більшості випадків він далеко не легкий. Всі бачать тільки його верхівку, красиву картинку цього непростого шляху. У когось це виходить швидше, як у Ліллі, але це її історія.

Дар'я Снігур проводить найкращий сезон у кар'єрі (фото: Getty Images)
– Чи можна сказати, що талант у тенісі – це лише половина успіху, а іншу половину складають характер, здоров'я та правильне оточення?
– Талант має бути, безумовно. Також як і здоровʼя. Характер загартовується на тренуваннях на іграх з дитинства (в моєму випадку з семи років). І звісно оточення, яке в мене не змінюється з мого народження.
– Зараз від вас чекатимуть ще більшого. Як не дозволити цьому успішному відрізку перетворитися на додатковий тиск?
– Не знаю, хто чекатиме, але з мого оточення його точно не буде, а це головне. Тому мені потрібно залишатись здоровою і йти крок за кроком далі уперед.