"Ризик – 99%": Кириченко про загрозу для України через повернення Росії в хокей

Росіян повертають: що відбувається за лаштунками IIHF

– Що зараз насправді відбувається у світовому хокеї з питанням повернення Росії та Білорусі? На якому етапі цей процес перебуває, які рішення вже ухвалені, а які ще попереду?

– На даний момент, якщо говорити коротко, відбувається тихенька реінтеграція російських команд у світову хокейну спільноту. Саме російських збірних команд, поки що не білоруських. Щодо повернення білорусів, то рішення було прийнято ще під час щорічного конгресу Міжнародної федерації у Цюриху. Це рішення Ради, імплементоване конгресом, все було зроблено дуже швидко, ледь не "на коліні", щодо повернення їх на рівні U-18 у чоловіків і залучення до виступу на змаганнях серед жінок.

Варто зазначити, що після рішення Міжнародного арбітражного суду (CAS) IIHF зробила дві заяви. У першій вона сказала, що не погоджується із рішенням CAS і найближчим часом збереться засідання Ради, щоб ухвалити рішення, як жити далі і що робити у цій ситуації.

Друга заява вийшла нещодавно, 4 листопада. І у ній було сказано, що вже працює Рада IIHF, але рішення все ще не прийнято. І чомусь була згадана збірна Білорусі, яка аж ніяким боком не фігурувала в рішенні CAS – воно стосувалося лише команди Росії.

Але чомусь IIHF вирішила зробити заяву, що національна та молодіжна збірні Білорусі не будуть брати участь у чемпіонатах світу 2027 року.

– Чи можна говорити про те, що міжнародна хокейна спільнота поступово готує ґрунт для їхнього повноцінного повернення?

– В суботу з'явилася новина на сайті швейцарської федерації, у якій йдеться, що федерація отримала розклад своїх матчів на молодіжному чемпіонаті світу, де збірну Норвегії замінила збірна Росії. У грудні ці змагання відбудуться у Канаді.

Канада, своєю чергою, ще тиждень тому висловила свою державну позицію, що візи давати росіянам вони не планують і взагалі, не хочуть бачити росіян серед учасників свого молодіжного чемпіонату світу.

Після Швейцарії свою заяву зробила і Норвегія, яка підтвердила, що їх не бачать серед числа учасників елітного дивізіону. Нагадаю, що Норвегія – команда з найнижчим рейтингом серед усіх учасників молодіжного чемпіонату світу.

У суботу, у другій половині дня, учасники дивізіону 1А, де виступала є національна збірна України, отримали лист від IIHF і не від якоїсь конкретної посадової особи, а з загальної поштової скриньки. В тексті повідомлення йшлося про те, що відбувається реінтеграція команди Росії і що команда Норвегії, як команда з найнижчим рейтингом на рівні U-20 буде опущена в дивізіон 1А. Відповідно, формат чемпіонату світу в дивізіоні 1А передбачатиме участь 7 команд.

– Цікавий поворот…

– Далі – ще цікавіше. У понеділок, за два дні після цього, було скликано нараду серед команд з дивізіону 1А: тих шести, які мали там грати, плюс команда Норвегії, яка м'яко кажучи, несподівано для самих себе отримала "подарунок" у вигляді відсторонення від елітного дивізіону і переведення до дивізіону 1А. На цій нараді пропонувалося обговорити розклад, проєкт якого було підготовлено заздалегідь. Він був надісланий командам.

Нарада відбулася у понеділок, щоб у вівторок формально погодити розклад, його опублікувати і вийти з цим в публічну комунікацію. Збірна України, як учасниця цього змагання, була представлена на цій нараді. Коли дійшла мова до висловлення думок з цього приводу, ми звичайно підняли питання: на підставі чого відбулася така заміна для збірної Норвегії? Бо ще у 2022 році IIHF ухвалила рішення, що питання реінтеграції Росії та Білорусі у світову хокейну спільноту буде прийматися виключно Радою Міжднародної Федерації хокею. Тобто, коли буде прийнято таке рішення, Рада розробить механізм їхнього повернення. Це записано у документах, які доступні у відкритих джерелах.

Крім того, там було сказано, що при цьому, реінтеграція збірних команд Росії та Білорусі передбачає збереження кількісних показників команд-учасниць в дивізіонах. Тобто, у випадку молодіжного чемпіонату світу елітний дивізіон має залишитись у форматі 10 команд, дивізіон 1А – у форматі шести команд і так далі. Тобто, яким чином збірна Норвегії може бути сьомим учасником – м'яко кажучи, не зовсім зрозуміло.

– Словом, в IIHF порушують свої ж правила.

– Також у 2026 році, на щорічному конгресі у Цюриху, конгрес IIHF (найвищий орган управління) проголосував і ухвалив рішення щодо зміни формату проведення змагань у дивізіонах, усіх нижчих за елітний. Команди діляться на підгрупи, грають у новому форматі і це мав би бути перший сезон у такому форматі. Так от, усі змагання у світі відбудуться саме за таким форматом, окрім 1 дивізіону, групи А.

Відповідно, у української сторони виникло пряме питання до представників IIHF: чи є рішення Ради Міжнародної Федерації хокею, що Росію повертають до елітного дивізіону на рівні U-20, а Норвегію опускають на 1А? Чи є процедура цієї реінтеграції Росії до світової хокейної спільноти? Чи є рішення щодо того, що Рада Міжнародної Федерації хокею начхала на рішення Конгресу щодо кількості команд-учасниць і системи проведення змагань в дивізіонах?

– І що вони відповіли?

– Ми почули дуже цікаву відповідь: такого рішення немає. На запитання: "А на підставі чого ми тоді отримали документи, що Норвегія стає сьомою командою в дивізіоні 1А?", було сказано, що є рішення CAS, яке IIHF зобов'язане виконувати. Ми сказали: "Окей, але чи є в рішенні CAS мова про те, що Норвегію треба опустити вниз?". Ми ж розуміємо, що Норвегію в цьому випадку ми можемо проєктувати на Україну в елітному дивізіоні і на інші команди в інших видах спорту, яких це буде стосуватися.

Було сказано, що звичайно ж, в рішенні CAS мови про пониження Норвегії в дивізіоні мови не було. І що такі рішення виключно в компетенції Ради Міжнародної Федерації хокею. Але ж самого рішення немає!

"Розділяй і володарюй": як IIHF намагається обійти спротив інших країн

– Добре, припустимо, є ця колізія. Наскільки рішення Спортивного арбітражного суду (CAS) щодо справи IIHF змінило ситуацію? Чи справді Міжнародна федерація хокею опинилася під юридичним тиском і тепер повинна переглянути своє ставлення до російських збірних?

– Рішення CAS змінило ситуацію докорінно. IIHF боїться або робить вигляд, що боїться можливого невиконання рішення CAS. Це може нести за собою наслідки, бо це найвища інстанція, рішення якої нема де оскаржувати. Бо це може потягнути за собою санкції аж до виключення виду спорту з програми Олімпійських ігор. Хоча все починається з якихось фінансових штрафів або попереджень. Власне, це окрема і досить довга історія.

Чи є певний юридичний тиск? Дійсно, він існує, але з іншого боку, Міжнародна Федерація дуже дивно себе поводить, шукаючи варіанти виконання рішення CAS навіть плюючи на власні документи, статут, рішення вищого законодавчого органу. Це створює певний правовий нігілізм. Розумію, що рішення CAS може комусь подобатися, а комусь ні, але виконувати його треба теж у правовий спосіб.

Міжнародна Федерація боїться це робити у правовий спосіб. Чому? Бо ще не до кінця розуміє наслідки своїх рішень. Тому десь промацує грунт та шукає різні варіанти.

– Трохи дивна поведінка IIHF, чи не так?

– Взагалі, не дуже хочеться грішити на представників IIHF, але є дуже багато непрямих свідчень того, що всі розуміли цю ситуацію і дехто навіть до неї серйозно готувався з точки зору повернення росіян. Чомусь адміністрація Міжнародної Федерації погодилася на прискорений розгляд справи. Хоча, як на мене, в даному випадку IIHF була максимально зацікавлена у затягуванні справи. Чим довше воно затягуватиметься, тим менше шансів на те, що буде необхідність імплементовувати це рішення по ходу сезону.

Бо зараз, як ви знаєте, відбувається чемпіонат світу серед жінок. І якби це рішення CAS було винесене місяць або півтора тому, то воно б зачіпало і цей турнір, куди потрібно було б повернути збірну Росії. А так, він розпочався фактично через 2-3 дні після рішення CAS і ні в кого не виникло думки, що треба повернути команду на цей турнір. Всі розуміли, що це нереально і навіть в самому суді говорили, що повернення росіян можливе лише з наступного чемпіонату світу.

Так само зараз нема консультацій з командами-учасницями і з командами, які готові бойкотувати матчі проти збірної Росії. Є лише формальні консультації з Федерацією хокею України. Натомість, дуже оперативно з'являються рішення, які сприяють швидкому поверненню росіян на міжнародну арену.

– Яку позицію зараз займає керівництво IIHF щодо Росії? Чи є відчуття, що там уже шукають формальні підстави для повернення російських команд, і наскільки сильними залишаються позиції країн, які виступають проти цього?

– Я не хочу зараз коментувати чутки щодо того, що Франц Райндль проросійський кандидат чи ні. Це все дуже умовні історії, хоча всім відомо, що його підтримував Рене Фазель – ексочільник IIHF, який працює в системі російського хокею зараз, отримує спортивну пенсію. Тому є певний слід. Але чи можна говорити, що Франц Райндль – це російський проєкт… Його риторика ще до виборів була максимально проєвропейською і антиросійською. Він розповідав, що не уявляє, як росіяни зможуть отримати візи.

Але ж про людину говорять не слова, а вчинки. Подивимося, чи шукатиме він варіанти виходу з цієї ситуації чи зробить хорошу міну при поганій грі, підніме до гори руки і скаже: "А що ми тут можемо вдіяти?". При чому, про Франца Райндля я говорю не як про конкретну особу, а як про керівника організації, враховуючи його та його адміністрацію.

Питання тут навіть не в тому чи шукає IIHF підстави для повернення: вони є, це рішення CAS. Питання в іншому: чи шукає Міжнародна Федерація шляхи для ще одного відсторонення росіян. Бо перше було пов'язано із безпековим аспектом. І в Міжнародному спортивному суді Росії не потрібно було доводити, що в Україні немає війни і російської агресії. І те, що Росія намагається інтегрувати хокей з окупованих територій в свою систему хокею. Що команди з Криму і Донбасу брали участь в їхніх змаганнях.

Їм треба було довести, що участь російських спортсменів не є особливим кейсом з точки зору безпеки. Питання в тому, чи шукає Міжнародна Федерація варіанти відсторонення.

– Чи має Україна достатньо інструментів, щоб впливати на ці процеси? З ким із представників міжнародної хокейної спільноти веде комунікацію Федерація хокею України? Чи вдається залучати союзників і формувати спільну позицію інших національних федерацій?

– Україна не має достатньо інструментів. Єдине, що ми можемо: висловлювати позицію, подавати запити, спілкуватися з нашими колегами з інших країн, з представниками інших федерацій. Багато хто відповідає формально. Відчувається, що у деяких з них є своя особлива думка, але їм порекомендували не висловлювати її вголос. Тому вони працюють як каже їх керівництво.

Ми спілкуємося з великою кількістю країн, в тому числі з тими, хто оголосив можливий бойкот матчам проти збірної Росії. Обговорюємо різні варіанти, але слід зауважити, що законослухняні громадяни дуже спокійно приймають ці рішення і навіть не борються за власні ж права. Мене здивувала позиція Швейцарії, яку фактично викинули з чемпіонату світу U-18 ще у травні. Тобто, команда виграла 5 матчів, проїхалися катком по всіх суперниках і зараз вона не буде виступати в еліті, бо повернулася збірна Білорусі.

Зараз команда Норвегії заслужила на вихід до еліти чемпіонату U-20, за місяць почнеться турнір і хлопці готувалися до поїздки до Канади. І тут їм кажуть: "А ви знаєте, ви не будете брати участь у цьому турнірі, бо ми повернули збірну Росії". Я розумію, що це величезний шок для них, але якось дуже спокійно ці країни приймають це рішення. Так, вони висловлюють незгоду, але не пробують робити якісь нестандартні кроки, щоб захистити свої права. Можливо, розуміючи, що їм не дозволять це зробити.

Слід зауважити, що IIHF намагається вирішити ситуацію step-by-step. З одного боку, є логіка займатися саме чемпіонатом U-20. А з іншого боку - треба тримати увагу на тому, що 8 країн оголосили бойкот Росії на міжнародній арені. Але якщо подивитися на чемпіонат світу U-20, то Данія, Австрія, Норвегія і Україна – це ті команди, які не будуть грати в еліті на ЧС U-20.

В групі з росіянами з тих команд, які сказали напряму про свій намір не грати з росіянами, є Латвія і є Чехія. Збірна Канади і канадська федерація говорили про те, що не вбачають можливості для виступу росіян, але не було заяви щодо бойкоту. Так само і Швейцарія.

Тобто, є шанс, що дві команди вийдуть на лід проти збірної Росії. І це спрощує проблему для IIHF. Бо лише дві команди з групи, куди засунули росіян, проти них. Це ж не 8 команд, якби було на ЧС в еліті. Тому фраза "Розділяй і володарюй" в даному випадку дуже добре працює. І схоже, що IIHF свідомо або ні застосовує цей принцип дроблення.

– Якщо так і є, то що відбуватиметься далі?

– Ми розуміємо, що ця система дроблення може бути імплементованою на рівні молодіжного ЧС, то жодна країна, яка була проти потенційного матчу з росіянами, вже на дорослому ЧС не зможе нічого сказати. Бо їм скажуть: "Хлопці, так ви ж відіграли на ЧС U-20. І не було жодних проблем. І тепер ми схоже рішення приймаємо за прецедентним правом".

"Ризик – 99%": чому Україна може втратити місце в елітному дивізіоні

– Наскільки реальною є загроза, що збірну України можуть позбавити місця в елітному дивізіоні чемпіонату світу? Чи існують сценарії, за яких повернення Росії відбуватиметься коштом іншої збірної, зокрема України?

– Якщо розглядати "норвезький сценарій", то загроза – абсолютна. На рівні 99%. Ми ж бачимо, як зробили зі збірною Норвегії? Вони викинули команду з найнижчим рейтингом з елітного дивізіону, на рівень нижче, щоб не створювати прецедент. Порушуючи власні правила в дивізіоні 1А. Бо для них це прийнятно, якщо порушити права 2-3 команд, а не 20.

Тому для збірної України ризики абсолютні. Якби Міжнародна Федерація хокею, відповідно до затверджених нею норм, спробувала повернути росіян до елітного дивізіону і повернути збірну України до дивізіону 1А, то вона мала б виключити з дивізіону 1А Естонію, яка буде господарем турніру. Цього, звичайно, не буде зроблено. Звичайно, що Естонія залишиться і спробують Україну туди додати сьомою командою.

Саме тому і було зроблено заяву щодо неповернення Білорусі на рівні U-20 і чоловічої дорослої збірної. Бо це суттєво б ускладнило б ситуацію для IIHF. Бо якщо на дорослому рівні ще можна було б опустити Казахстан, то кого понижувати на U-20, де всі команди грають на цьому рівні вже по кілька років?

– Тобто, Україна ризикує залишитися без еліти на ЧС з хокею?

– Сценарій повернення збірної Росії до еліти коштом збірної України – дуже реальний. Максимально наближений до реального. Історія, яку подавали від колишнього віцепрезидента IIHF Калерво Куммола, що існує варіант, що Росію повернуть, а Україну залишать, дуже схожа на маячню.

Чому? Бо згідно з чинною системою розіграшу існує дві групи, в кожній з яких виступає по 8 команд. Це 7 ігрових днів для кожної збірної. Додавання однієї команди суттєво збільшить кількість днів для проведення матчів групового етапу. Утворюється непарна кількість команд, значить одна команда тур пропускає, турів стає більше і це розтягування чемпіонату. Додаткове навантаження для льодових арен, причому це стосується лише однієї групи, бо в іншій кількість матчів залишиться незмінною.

Тому ця історія виглядає, як маячня божевільного. Тут або повністю змінювати систему проведення чемпіонату світу, що є ще менш реалістичним. Або застосовувати той таки сценарій, що з Норвегією. І на жаль, він найбільш реалістичний.

Сьогодні нашою стороною було заявлено, що те, що ви зробили з Норвегією, ви точно захочете зробити і з нами. Тому давайте не робити вигляд, що це не так.

– Чи може IIHF застосувати до України певний адміністративний механізм, щоб звільнити місце для Росії? Наскільки юридично та спортивно обґрунтованим був би такий крок і чи має ФХУ план дій на випадок подібного розвитку подій?

– Я гадаю, що Міжнародна Федерація затягує з рішенням своєї Ради, тому що там немає консолідації. Друге: вона спеціально проводить консультації з командами молодіжного чемпіонату світу, відвернувши увагу від глобальної проблеми.

– Тобто, займаються окозамилюванням?

– Саме так. Ми не говоримо, наскільки законно опустити Норвегію вниз. Ми говоримо про те, чи влаштовує нас розклад матчів. Якщо ми скажемо, що нас щось влаштовує, то цим можна скористатися, як підґрунтям для подальшого рішення Ради Міжнародної Федерації. А там є багато незадоволених: Фінляндія, Чехія, Швеція, Латвія, які дуже категорично виступають проти повернення росіян в будь-якій формі.

Плюс, вони проводять консультації з командами елітного дивізіону, аби мінімізувати кількість матчів, які можуть бути не зіграні. Наприклад, в Латвії на законодавчому рівні ухвалено рішення, що вони не мають права грати проти збірних Росії. І мені буде дуже цікаво подивитися, як ці збірні гратимуть між собою, тому що згідно з новим варіантом розкладу, вони таки мають зіграти очний матч.

Дуже цікаво, як все це спробують імплементувати. Тому як тільки у них щось стабілізується у цьому напрямку, то одразу IIHF імплементує рішення на рівні Ради. І це рішення буде стосуватися всіх чемпіонатів та всіх дивізіонів. На той момент, коли це стосуватиметься збірної України, цьому нададуть законний вигляд.

Зараз виходить, що ми б'ємося за збірну Норвегії, тому що ми розуміємо, що за такою ж аналогією вчинять з нами. Бо до того моменту, коли це дійде до нас, вони вже всі документи підженуть, все зроблять красиво. І це буде дуже важко оскаржити в тому числі, в Міжнародному арбітражному суді.

– Які вікові категорії та турніри можуть стати першими майданчиками для російського повернення? Чи можливий сценарій поступового допуску?

– Ні, на поступовому рівні це не розглядається. Їм нададуть одразу всі майданчики: доросла, молодіжна та юнацька збірні. Спочатку це буде U-20 серед чоловіків у грудні, потім U-18 серед жінок у січні. У квітні – чоловічий U-18 в США і там схема, гадаю, буде відрізнятися. Бо там немає кого опустити: Швейцарію вони просто туди не допустили, заявивши туди Білорусь. Припускаю, що збірна Росії туди зайде додатковою командою, бо там менша кількість учасників. Цей сценарій буде простіше реалізувати.

Ну і відповідно, чемпіонати світу серед чоловіків у травні і серед жінок у листопаді. Усі збірні Росії мають бути допущені, згідно з рішенням CAS. IIHF могла би надати аргументи і повторно застосувати санкції щодо відсторонення російської сторони. І ще одного розгляду питання на рівні CAS, що є виклики, вони нікуди не ділися і ці чинники ставлять під загрозу проведення змагань, а також безпеку учасників і вболівальників. Наразі таких кроків не робиться, або робляться дуже тихо.

"Не бачу варіантів, що ми могли б вийти на один майданчик з росіянами"

– Наскільки безпечною взагалі може бути участь українських хокеїстів в одному турнірі з представниками Росії? Чи розглядає ФХУ питання бойкоту окремих матчів або змагань у разі їхнього допуску?

– Я би хотів на це подивитися очима Міжнародної Федерації та Міжнародного спортивного арбітражного суду. Наприклад, якщо ухвалять рішення, як залишити нас в еліті і допустять туди росіян. Перетинається тисяча російських вболівальників і тисяча українських. Тут питання до безпекової ситуації, яке заграє новими барвами. Це якийсь сюрреалізм.

Щодо бойкоту матчів, то якщо так трапиться, що якимось чином ми перетнемося турнірною сіткою з російськими збірними, питання навіть не в якихось нормах в нашій державі. Питання в гідності та самоповазі. Федерація хокею України не вбачає варіантів проведення матчів проти збірної Росії взагалі. Проведення такого матчу – це фактично підтвердження того, що все гаразд і нічого не відбувається. Що в тій країні хокей не використовується як пропаганда війни та їх сумнівних цінностей. Тому я взагалі не бачу варіантів, що ми могли б вийти на один майданчик з росіянами.

– Яким ви бачите найімовірніший сценарій розвитку подій на найближчі рік-два? Чи варто українському хокею вже зараз готуватися до повернення росіян на міжнародну арену, і що Федерація робить, аби захистити місце збірної України серед найсильніших команд світу?

– Я би не брав такий широкий горизонт. Якщо дивитися на поточний сезон, то мені сценарій видається доволі песимістичним. Так випадково або ж ні, складається ситуація, що цього сезону буде максимальний допуск російських команд, а на наступний – тих білоруських команд, які ще не були повернуті. І сьогодні норвезька сторона ставила питання: "А за що будуть змагатися команди в дивізіоні 1А?". Бо якщо наступного сезону відбудеться повернення національної збірної Білорусі, то переможець дивізіону 1А нікуди не вийде, а залишиться на тому ж місці.

Може так трапитися, що якщо збірну України повернуть до першого дивізіону, то вийти назад в еліту буде дуже складно не лише зі спортивної точки зору. А ще й через те, що квоти виходу будуть зовсім іншими. Бо збірну Білорусі туди повернуть апріорі, а ви вже боріться за одну путівку.

IIHF заявляє, що вони не проти рішення CAS і намагаються його виконати. Подібне підґрунтя готується до повернення біллоруської команди. Їм потрібен прецедент – один чемпіонат світу за участі росіян. Далі все піде автоматом. І всім, хто хотів бойкотувати, будуть казати: "Ми їх повернули, вони вже зіграли, назад вже не відіграєш". Ось таким сумним виглядає цей сценарій.

За чутками, росіяни витратили мільйони доларів, щоб отримати це рішення. Вони працювали з колишніми суддями CAS, інфлюенсерами, працювали з західними ЗМІ. Дуже велику кількість коштів витратили на своє повернення. Ми знаємо, що вони роблять це і в інших видах спорту, але це найбільший вид спорту з усіх можливих, у якому вони повернулися. Або знаходяться на шляху на повернення.

– Що тут грає проти України?

– Той факт, що серед усіх країн, які приймають чемпіонати світу, є країни, де немає жорсткої позиції проти росіян. Наприклад, на ЧС U-18, який прийматиме США, ми маємо всі шанси побачити росіян, незалежно від рішення команд-учасниць. Тому що США – це одна з небагатьох країн, яка не зробила заяви із засудженням рішення CAS. Навпаки, їхній веселий президент всюди говорить, що треба грати хокейний матч між Росією та США. Дуже схоже на те, що вони – одні з лобістів цього повернення.

Як будуть розвиватися події, якщо окремим представникам спортивної спільноти вдасться провернути свій хід щодо повернення наших ворогів на міжнародну спортивну арену? Це питання залишається відкритим. Ми продовжимо консультації і будемо просити інші країни тримати свою позицію.

Але як і в політиці, як і в воєнних питаннях, нам співчувають, висловлюють занепокоєння, але далеко не завжди тримають своє слово та обіцянки. Тому вірити в те, що всі будуть рвати горлянки в тому числі і за нас – не варто. Вони будуть враховувати власні інтереси.

Україна зараз документує всі процеси, які відбуваються. І якщо реалізується негативний для нас сценарій, ми самі звернемося до CAS, якщо буде підґрунтя для цього і будуть задокументовані факти порушення наших прав, як учасника змагань. Ось такий сценарій виглядає доволі реалістичним за негативного для нас розвитку подій.