Після такого чемпіонату світу потрібна перерва від футболу

Футбол переміг усе, Іспанія – особлива

Мабуть, більшість погодиться з тим, що такого дивного фіналу великого турніру, тим паче Чемпіонату світу, не було давно. Аргентина, яка повзла по стадіях плейоф і класно зіграла проти Англії у півфіналі, у вирішальному матчі забула про футбол.

Традиційний бруд на полі, провокації, червона картка і перший удар по воротах суперника на 120-й хвилині – це точно не чемпіонська гра. Було відчуття, що якщо вони дотягнуть до серії пенальті, то тріумфують саме вони, і це було б великою поразкою футболу.

Однак Іспанія, яка від початку турніру разом з Францією була головним претендентом на трофей, таки досягнула цього. Якщо подивитися на склад іспанців, якщо порівняти його з золотим складом 2010 року, то в ньому немає персон рівня Хаві, Іньєсти, Касільяса, Рамоса, Торреса та інших зірок.

У цій "Фурії Роха" є зірковий вундеркінд Ламін Ямаль, класний, але скромний Родрі та решта поки що вельми скромних за статусом хлопців. Але ж яка гра! Яка взаємодія на полі!

Дуже показово те, що Іспанія за вісім матчів турніру пропустила лише один гол. Ба більше, у матчах плейоф проти Бельгії, Португалії, Франції та Аргентини суперники змогли завдати лише сім ударів у площину воріт чемпіонів світу. Це ознака якості! Круто, що в підсумку цей магічний футбол все ж таки переміг.

Футбол не поза політикою

Якщо хтось стверджуватиме зворотне, не погоджуйтеся. Цей Мундіаль вкотре довів, що футбол дуже заполітизований. Зізнаюся відверто, я не знаю імен голів Мексики та Канади, але ж Чемпіонат світу відбувався і в цих країнах також.

А от персона Дональда Трампа упродовж турніру виринала регулярно. Апогеєм, звісно ж, стало скасування дискваліфікації гравця збірної США Балогуна перед матчем плейоф проти Бельгії. Безглуздий та неприємний прецедент після втручання президента країни. Трамп коментував якісь рішення по турніру, висловлював думки щодо Кейна та Мессі і, звісно ж, разом зі своїм тимчасовим дворецьким Інфантіно брав участь у нагородженні фіналістів.

Причому заради нього змінили традицію, за якої капітан отримує головну нагороду та несе її до команди – цього разу ніс Трамп разом з Інфантіно, а потім Дональд не хотів йти з пʼєдесталу, коли чемпіони збиралися справедливо святкувати. Родрі навіть довелося йому натякнути, що треба піти.

Заради цього ще й розгорнули безпрецедентні заходи безпеки в районі стадіону, де відбувався фінал. Аж до безпольотної зони в районі проведення матчу та чергування F-16. І все це однозначно too much…

Гроші, гроші, гроші і ще раз гроші

Так, без них у великому футболі нікуди. Це дороге задоволення, а більшість футболістів заробляють мільйони. Але цей Мундіаль став вітриною надмірної комерціалізації. Розширення кількості учасників з 32 до 48 заради збільшення загальної кількості матчів з 64 до 104.

Hydration brake – аби мати додаткові 3-4 хвилини, щоб покрутити рекламні блоки в кожному таймі це те, що дратувало весь Мундіаль, хоча поступово до них звикли. Мабуть, на це й був розрахунок, а далі це стане частиною принаймні великих турнірів, зокрема, й клубних. Втім, 27 хвилини перерви між таймами фіналу саме для того, аби було більше часу на рекламу – це космічне безглуздя.

Тепер Інфантіно заговорив про потенційне збільшення кількості учасників до 64 ледве не вже на наступному Чемпіонаті світу 2030. Подав під соусом, що маленьким країнам потрібно давати шанс зіграти на ЧС, інакше вони можуть перестати розвиватися. Ну авжеж, віримо, майже віримо, Джанні.

104 матчі за 39 днів насправді було забагато. А враховуючи побачене у фіналі, з кожною хвилиною дедалі сильніше хотілося, щоб цей турнір якнайшвидше завершився. Надмірність ніколи не буває доброю.

Час Мессі та Роналду пішов, але рівних їм немає

Дискусії про те, хто все ж таки найкращий – Лео чи Кріштіано за інерцією докотилися і до цього Мундіалю. Хоча їхній градус вже не був таким вогняним.

Португалець, як і його збірна, не показали нічого особливого та за грою зовсім не претендували на фаворитизм. Аргентинець – так, сяяв у певних моментах, особливо коли його команді доводилося вмикати турборежим на останніх хвилинах матчів плейоф. Ось тільки це були матчі проти Кабо-Верде, Єгипту та Швейцарії. В яких, здавалося б, ще чинні на той час чемпіони світу мали б перемагати впевненіше та без зайвих нервів.

Кріштіану Роналду зіграв на своєму шостому мундіалі (фото: Getty Images)

Втім, з Англією у півфіналі Лео дійсно якоїсь миті перевернув гру двома асистами. А от у фіналі не показав абсолютно нічого. Що ніби як не личить майстру з його рівнем та статусом.

Інше питання, що назвати наступників Мессі та Роналду за цим особливим Х-фактором цей ЧС не дозволить. Ямаль хоч і зіграв усі хвилини турніру, але забив один гол та й загалом не надто виділявся у своїй команді-зірці. Мбаппе? Так, на його рахунку 10 голів, він став першим футболістом у ХХI столітті, якому вдалося забити стільки на одному Чемпіонаті світу, але глобально це не дало нічого ані йому (окрім Золотої бутси), ані його команді. Здається, відкриття нових геніїв доведеться ще почекати.

Норвегія зачарувала, Німеччина та Бразилія – дизлайк

Насправді і Бельгія, і Нідерланди цілком можуть бути в списку розчарувань. Але хто провалився кричуще, так це німці та бразильці. Поразка Бундестім від Еквадору в групі насторожила, бліда гра проти Парагваю в 1/16-й додала цього відчуття, а виліт у серії пенальті від них же ніби як підкреслив очевидну слабкість чотириразових чемпіонів світу. Зате тепер їх очолить Юрген Клопп, і це крутезне надбання заради якого, можливо, і вартувало провалити Мундіаль.

Юрген Клопп поведе Німеччину до нових перемог (фото: Getty Images)

Бразилія – це просто щось із чимось. Керувати юними і талановитими поставили дорослого і титулованого Анчелотті, але, здається, якісного метчу між ними не сталося. Організація гри селесао шкутильгала, аромату переконливості бракувало, тож виліт від Норвегії більшість нейтральних уболівальників вітала з радістю. Тим паче він був абсолютно справедливим.

А скандинави взагалі виявилися ледве не головним відкриттям – їхня жага, старанність, ігрова дисципліна та, звісно, Ерлінг Голланд тішили від матчу до матчу. Певними несподіванками чвертьфіналу стали також збірні Марокко та Швейцарії, але такого ж захвату вони не викликали.

До наступного Мундіалю залишилося чекати недовго – 3 роки, 10 місяців та 20 днів. Хочеться сподіватися, що на ньому ми будемо вболівати за збірну України. Вже мирної та успішної України!