Екс-динамівець про Луческу, гроші та "Привоз": інтерв'ю Кіріла Попова

"Затримки є, але ми розуміємо час, в якому живемо"

– Кіріле, нещодавно ти підписав контракт із “Чорноморцем” на два роки. Чи були сумніви чи одразу прийняв пропозицію одеського клубу залишитися?

– Насправді, я підписав контракт одразу, як мені запропонували. Особливо не думав, ми швидко домовилися.

– У який момент минулого сезону ти зрозумів, що "Чорноморець" – це максимально твоя команда зараз?

– Це я відчув ближче до початку чемпіонату. Десь після 1-2 туру, коли я розумів, що тренер бачить в мені перспективу. Я відчув цю довіру, виправдав її та показав себе з найліпшої сторони.

– У 15 матчах Першої ліги маєш лише один м'яч. Як вважаєш, чому не зміг забити більше?

– Я згоден, що результативність мене якось підводить. Щось не виходило. Я якось більше старався грати на команду. Може треба було більше брати на себе гру, бити по воротах. Гадаю, що зможу у цьому додати, просто треба більше бити по воротах.

– У той же час, у тебе чотири результативні передачі. Цей показник додає тобі впевненості чи знаєш, що можеш асистувати більше?

– Авжеж, знаю, що можу асистувати. І можу робити це набагато більше. Якби ще всі моменти завершувалися успішною реалізацією. Але це футбол. Я можу прогресувати у цьому компоненті і буду старатися покращити свої показники.

– У листопаді ти не зіграв із "Нивою", а потім не потрапив у заявку на матчі з "Поділлям" та "Ворсклою". Що тоді сталося?

– В принципі, нічого не сталося. Тренерське рішення. Ні більше, ні менше.

Попов мало забивав, але багато грав на команду (фото: ФК "Чорноморець")

– Багато різних чуток про фінансову ситуацію у клубі. Борги із зарплати є чи все вже виплачено?

– Ситуація в клубі стабільна. Затримки є, але їх гасять, намагаються робити це якомога швидше. У цьому є, звісно, певні проблеми, але ми всі розуміємо, у який час живемо. Тому ми вдячні керівництву, що вони намагаються робити все можливе, аби виправити цю ситуацію.

– А загалом такі ситуації із заборгованістю сильно впливають морально? Чи є фінансова подушка безпеки та можна думати суто про футбол?

– Особисто на мене це особливо не впливає. Але завжди ж приємно, коли ти відпрацював і за свою роботу вчасно отримав гроші. І твоя сім’я і ти сам знаєте, що все стабільно. Якщо ж говорити про мене особисто, то у мене з цим проблем немає.

"Динамо" могло виграти Юнацьку лігу УЄФА"

– Як і в якому віці ти потрапив до структури "Динамо"?

– До "Динамо" я потрапив у 10 років. Пригадую: приїхав зі своєю дитячою командою ДЮСШ Ніжин до Конча-Заспи, ми мали грати з "Динамо" контрольний матч у манежі. Я добре зіграв тоді, забив м’ячі і в цілому дуже виділявся зі складу команди. Мене запросили до "Динамо". Довелося поїздити, п’ять разів на тиждень мама зі мною їздила на електричці. По три години в один бік…

І от з 10 років я був в структурі "Динамо", а з 13 вже почав жити на базі, на Нивках. З того часу до 19 років грав у "Динамо".

– У юнацьких командах "Динамо" жорстка конкуренція? Чи був момент, коли ти думав, що не вивозиш?

– Авжеж, у "Динамо" була серйозна конкуренція. Весь час були хороші гравці, але у мене ніколи проблем не було. Я завжди знав, які у мене є сильні сторони і як їх правильно використовувати.

У мене ніколи не було проблем із ігровим часом. Завжди був основним гравцем, тому таких думок, на кшталт, що щось не виходить, у мене не було.

– З ким із нинішніх гравців "Динамо" ти грав разом у юнацьких командах?

– З нинішніх гравців я виступав з багатьма: Бражко, Волошин, Царенко, Вівчаренко, Нещерет, Яцик. Багато футболістів, з якими я грав на юнацькому рівні, зараз виступають за “Динамо”.

Кіріл Попов під час виступів за "Динамо" (фото: ФК "Динамо" Київ)

– У Юнацькій лізі УЄФА ви перемогли "Барселону" у 2021 році, причому рознесли її 4:1 і ти забив один з м’ячів. Самі не очікували такого рахунку?

– Ми були дуже сильною командою в той момент. Я навіть думаю, що якби ми таким складом тоді грали в УПЛ, то боролися б за високі місця. Всі були в хорошій формі, все було дуже збалансовано. Сильні гравці і на кожній позиції ми були дуже зіграні.

Вигравали і в "Баварії", і у "Бенфіки", і у "Барселони". Тому це для нас не було чимось дивним. Це було закономірно. На жаль, в нашому випадку велику роль зіграла війна. Ми не змогли зіграти зі "Спортінгом" вдома, при своїх трибунах. Ми могли дуже далеко зайти. І я навіть не побоюся сказати, що ми могли і виграти Юнацьку лігу. Але склалося, як склалося…

– Чи спілкувався ти з Мірчею Луческу у той період?

– Особисто ніколи не спілкувався. Були чутки… Але війна почалася. З якихось причин він в мене не вірив, я з ним так і не зміг поспілкуватися.

"Востаннє на "Привозі" купував фрукти і рибу"

– Хто для тебе приклад топового нападника в Україні та світі?

– Якщо брати виключно в Україні, то я навіть не знаю, хто б міг мені сподобатися. Мені імпонував Ванат – він дійсно сильний, майстерний нападник. Не просто так він перейшов до "Жирони". Це правда сильний гравець.

Зараз – Пономаренко. Не сильно він мені імпонує, але його заслуги зменшувати не можна, він молодець.

Якщо ж брати в світі, то для мене найкращий в світі це Голанд.

– У чому основна складність під час переходу з юнацького футболу до дорослого?

– Банальну річ скажу: але чисто ментальна історія тут найскладніша. Ти вже зіштовхуєшся не зі своїми однолітками, а з гравцями різного віку. І знайти спільну мову не так вже й легко. Не лише там в якихось життєвих питаннях, а й у футбольному аспекті також.

Виходить, що ти завжди просідаєш. Мало того, що ти не такий майстерний, можливо, так ще й у тебе досвіду десь бракує. І на тебе йде більше тиску, тому багато гравців ламаються і не виходять з U-19, хоча і за майстерністю і талантом можуть бути не гірше інших гравців.

– Чи правда, що складно впоратися, коли в юному віці стаєш відомим і починаєш заробляти великі гроші?

– Не знаю, бо я не вважаю, що я дуже відомий чи багато заробляю. Якщо мене можна таким назвати, то на мене це ніяк не вплинуло. Я яким був у 15 років, таким і залишився у 23. Якщо ж людина не вміє давати раду грошам, то звісно, це може потягнути за собою деякі моменти, які можуть вплинути на кар’єру і в цілому на життя.

В Одесі Попов швидко став своїм (фото: ФК "Чорноморець")

– В Одесі тебе часто впізнають на вулицях?

– Не скажу, що часто впізнають. Але іноді таке трапляється, вболівальники просять сфотографуватися, поспілкуватися. Бажають вдалого сезону і я це дуже ціную.

Я загалом люблю Одесу, "Чорноморець", наших вболівальників, які ставляться до нас із таким трепетом. Це дуже важливо для мене. Коли люди підходять, я ніколи не відмовляю, мені дуже приємно, коли таке відбувається і я радий поговорити із вболівальниками.

– Що найчастіше купуєш на "Привозі"?

– На "Привозі" досить не часто буваю, бо далеченько від нього живу. А востаннє коли був на "Привозі", то купував фрукти і рибу.

– Кому в УПЛ хочеш забити найбільше?

– Якщо чесно, то дуже хотів би забити "Шахтарю" і "Динамо".

– Чому у протоколах пишуть Кіріл, а не Кирило? Так у паспорті?

– Саме так. Батьки назвали Кіріл, так і записали в паспорті.