Коментатор Кирило Круторогов, який неодноразово працював на Ель Класико, в авторській колонці на Sport RBC.UA називає п'ять речей, на які варто чекати від недільного протистояння.
Дев'ять турів Ла Ліги – дев'ять перемог "Барселони", 27 очок і шість балів відриву від "Реала". У неділю на "Камп Ноу" команда Ганзі Фліка може збільшити відрив до дев'яти і вже в жовтні зробити чемпіонські перегони напівформальністю. Або ж Жозе Моуріньо доведе, що його повернення до Мадрида – не ностальгія, а розрахунок.
До вівторка "Барселона" виглядала командою, яку неможливо зупинити. Одинадцять перемог поспіль у всіх турнірах, 5:2 над "Бетісом" перед поїздкою до Франції. А потім був "Парк де Пренс": 2:4 від ПСЖ, сорок ударів на двох і, мабуть, найкращий матч осені в Європі. А разом з ним і перша поразка сезону для каталонців.
Флік не шукав виправдань: визнав, що чинний переможець Ліги чемпіонів був сильнішим, а його команда – втомленою і припустилася забагато помилок. І додав фразу, яку варто запам'ятати: у жовтні титулів не виграють, Лігу чемпіонів виграють у червні. Чесно й по-тренерськи мудро. Але великі команди перевіряються не серіями перемог, а тим, як вони виходять на поле після поразки. Чекаю від "Барси" не обережності, а реакції – тієї самої, яку вона показувала весь вересень.

"Барса" Фліка – це, мабуть, найцікавіша команда для перегляду в Європі. Висока лінія оборони, яка ще рік тому лякала самих уболівальників, тепер працює як пастка та зброя. Пресинг починається з нападників, атаки розганяються вертикально, без зайвого милування м'ячем. Флік не намагався скопіювати "Барселону" Гвардіоли. Він збудував команду, яка не тримає м'яч заради м'яча, а забирає його якнайвище і б'є одразу.
Але це футбол ризику. "Барселона" вже 18 матчів поспіль у Лізі чемпіонів не може зіграти на нуль. А ПСЖ пробивав її саме так, як люблять пробивати команди Моуріньо: відбір, швидкий перехід, забігання за спини захисників, удар до того, як оборона встигне перебудуватися. Тож чи не підказав Луїс Енріке своєму колезі з Мадрида, як треба грати в неділю? Компактний блок і контратака з Мбаппе, який фінішує за спиною захисника, – тактично метод Моуріньо проти такої "Барси" зовсім не застарів. Якщо "Реал" і має шанс, то саме тут.
Флорентіно Перес повертав Моуріньо як дисциплінатора. Логіка зрозуміла: після хаосу минулого сезону "Реалу" потрібна сильна рука, а Жозе вже вигравав тут чемпіонство – той самий титул 2012 року зі ста очками, вирваний у великої "Барси" Гвардіоли. Але в одну ріку двічі не входять. Чи входять?
Моуріньо завжди вигравав не лише схемою, а й облоговою свідомістю: весь світ проти нас, тож ми одне ціле. Ця модель працює, коли роздягальня згуртована. А роздягальня "Реала" зараз – не фортеця, а комуналка. Травневий конфлікт Вальверде і Чуамені, після якого уругваєць опинився в лікарні. Свіжі повідомлення Cadena SER про чергову бійку двох гравців, імена яких так і не назвали. Розмови про те, що частина команди незадоволена тим, що тренер покладається на індивідуальну майстерність, а не на чітку структуру. Поразка в дербі від "Атлетіко".

Сильна рука поки що не навела ладу. Тож Класико стане для Моуріньо не лише матчем, а й відповіддю на питання: чи не застаріла сама ідея, що жорсткий тренер може зібрати докупи роздягальню, повну зірок із власними амбіціями?
Що робить Моуріньо, коли на полі не все гаразд? Те саме, що й п'ятнадцять років тому, коли воював з Гвардіолою. Переносить боротьбу з поля в пресконференції. Після поразки від "Атлетіко" він саркастично «привітав» суддівський комітет, який призначає арбітрів. Потім кілька тижнів поспіль повторював, що його насторожує лише одне: прізвища суддів стають відомими не за 24 години до гри, а за кілька тижнів. А коли його запитали про суддівство в матчі "Барселони" з "Бетісом", відповів, що гри не бачив – мовляв, він старої школи і готується до матчів на базі.
І, за даними Marca, тиск спрацював: Алехандро Ернандес Ернандес, якого суддівський комітет нібито бачив головним кандидатом на Класико, цей матч не судитиме. Колишній арбітр Ітурральде Гонсалес прямо назвав це стратегією: створювати напругу до, під час і після гри, щоб переконати власних уболівальників, що проти "Реала" всі. Хто пам'ятає знамените "¿Por qué?" навесні 2011-го, той упізнає почерк. Тож чекаю, що кожен спірний епізод у неділю обговорюватимуть довше, ніж голи. І що після фінального свистка – за будь-якого рахунку – Моуріньо знайде, що сказати про арбітрів.

А по той бік – Ламін Ямаль. Наступного дня після Класико, 26 жовтня, у лондонському "Палладіумі" вручатимуть «Золотий м'яч». Уперше церемонія відбудеться не в Парижі – і цілком можливо, що вперше трофей отримає тінейджер. Дев'ятнадцятирічний чемпіон світу, який веде "Барселону" до третього поспіль титулу, – серйозний аргумент. Букмекери, щоправда, віддають перевагу Гаррі Кейну з його фантастичною результативністю, а голосування закрилося ще наприкінці вересня. Тож у неділю Ямаль грає не за голоси журналістів. Він грає за інтонацію: одна велика гра на "Камп Ноу" напередодні церемонії – і будь-яке рішення в Лондоні виглядатиме або логічним, або дивним.
Мій прогноз – перемога "Барселони". Не тому, що "Реал" слабкий: з Мбаппе, Беллінгемом і контратакувальною моделлю Моуріньо він здатен забити Фліку двічі, як це зробив ПСЖ. А тому, що "Барса" зараз – команда з ідеєю, а "Реал" – команда з ворогами. Ідея може дати збій, як у Парижі. Але вона не ламається від прізвища арбітра чи чергової сварки в роздягальні.
Якщо "Барселона" виграє, відрив сягне дев'яти очок, і про чемпіонство можна буде говорити впевненіше, ніж хотілося б у Мадриді. Якщо ж виграє "Реал", Моуріньо отримає те, що любить найбільше: доказ, що старі методи ще працюють. Але чи буде це перемога методу, чи лише одного вечора?