Шалений регрес: чому "Динамо" перестало бути топ-клубом в Україні

Київське "Динамо" проводить черговий турбулентний сезон: команда вибула з кваліфікації до Ліги Європи та Ліги конференцій, в УПЛ йде поза межами топ-3, а днями вибула з Кубку України, зазнавши розгромної поразки від донецького "Шахтаря".

Що не так із сьогоднішнім "Динамо" і коли почався реверсивний рух у розвитку? 

Проблема 1: відсутність стратегії

Є вірна народна прикмета: якщо "Динамо" програло у будь-якому матчі, в соцмережі краще не заходити. З усіх куточків з потужним напором ллється народний гнів, наводиться асорті з аргументів, чому для "Динамо" все пропало і цей клуб ніколи не буде таким, як раніше. Але якщо відкинути емоції, то все дуже просто: світ змінився, а "Динамо" – ні.

Я завжди скептично налаштований до таких посад, як "директор зі стратегічного розвитку", але здається, саме цього сьогодні у "Динамо" і немає – стратегії. Бо останні кадрові рішення на тренерському містку можна назвати концептом "латання дірок". Пригадайте: пішов Луческу, Шовковський став в.о. Позитивний імпульс, який легендарний воротар приніс команді, справцював - "Динамо" врятувало той сезон, а за рік виграло чемпіонат без єдиної поразки.

Утім, Шовковський не отримав необхідного підсилення під єврокубки. Пройшовши мальтійський "Хамрун Спартанс" у другому раунді кваліфікації ЛЧ, кияни вибули від кіпрського "Пафосу". І все ж, їм вдалося пробитися до Ліги Європи, але виступ в основному етапі вийшов невдалим – 34 місце з 36. У чемпіонаті команда теж посипалася, видавши серію з чотирьох поразок поспіль.

Ясна річ, відставка Шовковського за тих умов виглядала логічною. Команду підхопив Ігор Костюк, який працював із юнацькою командою. Утім, сценарій повторився: ситуація стабілізувалася і в.о. перетворився на повноцінного головного тренера.

Утім, вже наприкінці минулого сезону у братів Суркісів були всі підстави подякувати Костюку за роботу та зайнятися пошуками нового фахівця. Так, "Динамо" виграло Кубок України, але 4 місце в чемпіонаті навряд можна розцінювати інакше, ніж як катастрофу.

Попри це, Костюк залишається на посаді. І вже в новому сезоні провалюється кваліфікацію спочатку до Ліги Європи, а потім і до Ліги конференцій. Особисто мене не на жарт розлютив той факт, що в двох матчах з "Карабахом" один з найкращих та найдосвідченіших гравців "Динамо" Віталій Буяльський отримав від тренерського штабу аж… 9 хвилин на два матчі!

Далі сталася поразка від "Буковини" (0:3) і тут би позаздрити нервовій системі босів "Динамо": їх рука з "Паркером" між великим і вказівним пальцями не зробила різкий рух під наказом про звільнення. Зрештою, вже тоді виникало питання: а звідки такий кредит довіри до тренера, який провалив попередній чемпіонат, кваліфікацію до єврокубків і розгромно програє команді, яка щойно підвищилася з Першої ліги?

Відставка Костюка стала питанням часу - годинник пробив після програшу "Поліссю" (1:3), хоча "Динамо" з 6-ї хвилини грало в більшості. А сам тренер заявив після матчу, що злий жарт з "Динамо" зіграло вилучення у суперника…

Зрештою, стратегія "латання дірок" може продовжитися вже Мацеєм Кендзьориком. Якщо він не переконає керівництво клубу у своїй відповідності посаді, тоді є шанс розірвати це коло з ізоленти і нарешті зайнятися повноцінним ремонтом.

Востаннє стратегія "Динамо" була ефективною у 2020 році, коли команду очолив Мірча Луческу. За три роки румунський фахівець витиснув максимум зі своїх гравців, відкрив футбольному світу Іллю Забарного, продаж якого до "Борнмута" (а звідти - до ПСЖ) приніс "Динамо" серйозні кошти. Додайте сюди трансфер Миколенка до "Евертона", прогрес Ваната та Циганкова. Зрештою, за часів Луческу "Динамо" грало в Лізі чемпіонів проти "Барселони" та "Баварії". І це теж приносило клубу суттєві кошти.

Проблема 2: ілюзія динамівських сердець

І її джерелом став… Сергій Ребров.

Так-так, саме успішна робота Сергія Реброва в період з 2014 по 2017 роки змусила багатьох повірити в те, що успішний в минулому футболіст "Динамо" може стати не менш успішним головним тренером. Ребров поки що останній тренер, якому вдалося вивести "Динамо" до плей-офф Ліги чемпіонів (2016) і до 1/4 Ліги Європи (2015).

Фактично, ця гіпотеза – не більше, ніж ілюзія. У цій історії варто не забувати, що у Реброва працював кваліфікований тренерський штаб, найпомітнішою фігурою з якого був Рауль Ріанчо. В останній сезон Ребров тренував "Динамо" вже без свого помічника і якість гри трохи змінилася не в найкращий бік. Хоча варто визнати, що Сергій Станіславович проробив величезну роботу зі столичним клубом. Продовжувати Реброва було потрібно, але переговорний процес ініціювали занадто пізно.

Після Реброва "Динамо" тренували Олександр Хацкевич (2017-2019) та Олексій Михайліченко (2019-2020), але чемпіонський титул ніхто з них так і не виграв – в той момент тривала епоха Паулу Фонсеки в "Шахтарі", яка змінилася першим ураганним сезоном Луїша Каштру: у ньому "Динамо" хоч і посіло друге місце, але відстало від "гірників" на 23 очки.

В цілому, з ідеологією "сердець" пора закінчувати. Буряк, Демʼяненко, Сабо, Хацкевич, Михайліченко, Шовковський, Костюк – всі вони чудові люди, багато зробили для "Динамо" і вміють виручити у скрутний момент, але жоден з них так і не побудував топ-команду в довгостроковій перспективі.

Проблема 3: підбір гравців

Попри все, "Динамо" залишається відомим і сильним брендом в Україні. Навряд у нас є багато гравців, які б відмовилися грати за цей клуб. Внутрішня селекція – дуже важливий момент. Подивіться, як в Німеччині працює "Баварія", а у Франції ПСЖ? Та навіть в Україні "Шахтар" спокійно підсилює склад Глейкером Мендосою та Проспером Оба – легіонерами, які проявили себе в інших клубах і вже адаптувалися до сучасних реалій в Україні. І це не потребує супервеликих вкладень.

"Динамо" ж давно не мало успішних трансферів з-за кордону. Можна згадати хіба Карлоса Де Пену або Беньяміна Вербича. Після того все було сумно. Багато награли Кахім Перріс і Владислав Бленуце? Зараз в схожій ситуації опинився Пʼєр Мунгенге. Джастін Лонвейк йшов в оренду, але повернувся до команди. Утім назвати його важливою постаттю в нинішньому "Динамо" складно.

Колишній футболіст "Динамо" Артем Кравець стверджує, що в клубі немає повноцінного селекційного відділу. Якщо це так, то це нонсенс: у 2026 році професійний клуб із чемпіонськими амбіціями та представник України в кваліфікації єврокубків просто покладається на рекомендації агентів, а не сам веде пошук та відбір футболістів для першої команди.

Проблема 4: своя сорочка ближче до тіла

Принцип "лояльність замість професіоналізму" завжди відбивається на результатах. І сьогоднішнє "Динамо" – яскравий приклад. І якщо появу В'ячеслава Суркіса у воротах ще можна пояснити кадровими труднощами і травмою Руслана Нещерета на початку сезону, то велика кількість ігрового часу для Крістана Біловара залишається загадкою. Що це було: вказівка зверху чи спроба Костюка "вислужитися" перед керівниками клубу – залишається лише гадати.

У цій ситуації дещо шкода самих хлопців: Біловар розповідав про те, скільки погроз і негативу він отримував в соціальних мережах після невдалих ігор, а В'ячеслав Суркіс припустився помилок в тому ж злопам'ятному матчі із "Буковиною", що не може не залишити негативного сліду на його психологічному стані.

І цей же принцип, схоже, застосовується і в самому клубі, на різних посадах. А той-таки Артем Кравець минулого року згадував про проблеми всередині клубної академії та відбору дітей до "Динамо".

Проблема 5: невміння вчасно продати

Вище ми згадували про успішні трансфери на вихід: Миколенко і Забарний. Такими ж могли бути переходи Ваната і Циганкова, але ці футболісти пішли за менші гроші, ніж "Динамо" могло за них виручити.

До трансферно-експортних невдач можна сміливо відносити історію з зірваним переходом Володимира Бражка до "Вулвергемптона", що також негативно вплинуло на виступи гравця. Миколі Шапаренку – 28 років і свій шанс перейти до хорошого європейського чемпіонату, схоже, він вже втратив. Влітку багато писали про інтерес до Матвія Пономаренка з боку "Галатасарая" чи "Порту" – як наслідок, футболіст підписав новий контракт з "Динамо".

Наразі саме Матвій Пономаренко і Тарас Михавко виглядають футболістами, які можуть стати цінними активами для "Динамо" найближчим часом: якщо клуб отримає хорошу пропозицію, перехід кожного з них принесе серйозні кошти, які навіть можуть покрити річний бюджет.

Ну і як бонус: "Динамо" стало досить закритим для медіа. Ця історія існувала ще в часи Шовковського, але з приходом на тренерську лаву Костюка зовнішні комунікації звелися до мінімуму. Зараз у цьому напрямку момент невизначеності, однак Мацей Кендзьорек виглядає більш ліберальним до медіа, ніж його попередники. І все ж, тенденція засмучує.

Звичайно, Григорій та Ігор Суркіси інвестували величезні кошти в "Динамо" і хтозна, чи існував би клуб зараз взагалі, враховуючи усі зовнішні обставини. Але модель управління та кадрові рішення продовжують вже який рік викликати запитання, на які клуб не дає чітких відповідей. І тут згадується цитата відомого в минулому телеведучого, а нині представника топ-менеджменту "Полісся" Олександра Денисова: "Пора припинити спати на старих вимпелах". Бо цього сезону, схоже, нових вимпелів офіс на Грушевського може і не дочекатися…