"Диявольська" стабільність: чому виступи "Манчестер Юнайтед" не повинні розчаровувати
"Манчестер Юнайтед" невдало стартував у новому сезоні, але проблеми команди значно глибші за поточні результати. "Червоні дияволи" роками не можуть налагодити позиційну гру, контроль м'яча та глибину складу, а результати надто сильно залежать від індивідуального внеску Бруну Фернандеша. Ці проблеми переслідують клуб ще з часів після завершення ери Сера Алекса Фергюсона.
Одна перемога, одна нічия, дві поразки та 13-те місце після чотирьох турів. Такий доробок має "Манчестер Юнайтед" на старті нового сезону. Попри те, що клуб витратив близько 150 млн фунтів, а тренером "дияволів" залишився Майкл Каррік, який став автором минулорічного дива на чолі "Юнайтед", початок нового сезону знову приносить біль його вболівальникам.
Серед претензій до команди часто можна почути, що вона надто нестабільна. І якщо дивитись тільки на результат останніх матчів, команда дійсно видається нестабільною. От тільки насправді ключова проблема "дияволів" - в шаленій стабільності.
"Манчестер Юнайтед" вже понад 10 років стабільно страждає від одних і тих самих проблем, вирішити які не може вже 11-й тренер після Сера Алекса Фергюсона.
Відсутність контролю та невміння "вбивати" ігри
Найкращим прикладом цієї проблеми є втрачена перемога над "Евертоном" в 3-му турі АПЛ. Після нічийного першого тайму Браян Мбемо відкрив рахунок на 47-й хвилині, і після цього манкуніанці мали довести справу до спокійної перемоги. Але на 83-й хвилині Тайрік Джордж забив гол, в якому важко звинуватити бодай когось.
Ба більше - на гол Шешко (88-ма хвилина) "Евертон" відповів фантастичним ударом Мейтленда-Найлса на 90+6-й. Теж не той гол, за який можна було б когось звинуватити. От тільки "Юнайтед" не мав доводити до цих моментів взагалі.
Неспроможність спокійно тримати м’яч під контролем, хаотичний та недисциплінований захист, відсутність якісних позиційних атак - все це спроба пояснити купою слів відчуття, яке виникає під час перегляду матчів "червоних дияволів". Відчуття, що команда не контролює гру, як мала б контролювати команда з "Великої шістки" АПЛ.
Підтвердженням цього відчуття в грі з "Евертоном" були три сейва Ламменса, яких не мало бути, якби гру вели хлопці в червоних футболках. Чи нуль ударів по воротах Пікфорда між голами Мбемо та Шешко - команда просто не створювала загрозу.
Ще гірша ситуація склалась у дербі проти "Манчестер Сіті". Попри видалення Філа Фодена на 23-й хвилині, "Юнайтед" не зміг перетворити перевагу в чисельності на перевагу на полі - статистичні портали малюють в матчі нічию (або навіть невелику перевагу "містян").
І це – наслідок невміння "дияволів" позиційно атакувати та впевнено контролювати м’яч, через що в другому таймі складалось враження, що господарі банально застигали та не знали, що їм робити.
Те ж саме можна сказати і про поразку від "Халл Сіті" в 1-му турі. Слабка атака та нервова гра на м’ячі, те, що "дияволи" дозволили супернику грати в комфортну гру плюс вдалий план на гру від "Халла" - і поразка на виїзді вже не здається дивною.
І ця ситуація характерна не лише для команди Карріка. Аморім, тен Хаг, Сульшер, навіть Моурінью - всі ці тренери так і не змогли поставити "червоним дияволам" позиційну гру. Здається, останнім тренером, якому це бодай якось вдалося, був Луї ван Гал - і було це 10 років тому.
"Юнайтед" комфортніше грати другим номером
Рубен Аморім після приходу до клубу намагався поставити команді позиційну гру - і подекуди йому це навіть вдавалось. Але загалом саме це призвело до того, що команда йшла шостою та на момент звільнення португальця двічі поспіль зіграла внічию (проти "Вулвз" та "Лідса").
Натомість під керівництвом Карріка "Юнайтед" здійснили ривок в топ-3 АПЛ, перемогли "Арсенал", "Манчестер Сіті", "Челсі" та "Ліверпуль". А ще - завдали 22 удари після швидких контратак (третій результат за період роботи Карріка) та забили чотири голи - найкращий показник в лізі.
Схожа ситуація була під час роботи в клубі Сульшера та Тен Хага - ставка робилась на швидкий, контратакувальний футбол. Та проблеми, коли суперник віддавав "Юнайтед" м’яч. Здається, єдине, що дозволяло "дияволам" контролювати гру минулого сезона, це шалена форма Бруну Фернандеша.
Фактор Фернандеша
Власне, португальський плеймейкер є ще однією з сильних сторін "Манчестер Юнайтед". Минулого сезону його вклад в результати команди приніс "Манчестер Юнайтед" 32 бали в турнірну таблицю. Без них манкуніанці мали б в активі 39 очок та боролись за виживання з "Вест Гемом".
Так, сама лише відсутність Фернандеша не призвела б до падіння манкуніанців на дно турнірної таблиці - але і про боротьбу за зону Ліги чемпіонів команда б не мріяла. Марно сподіватися, що 32-річний футболіст зможе видати такий самий перформанс в другому сезоні поспіль, та ще й вимушений грати двічі на тиждень - в АПЛ та Лізі чемпіонів.
А нікого, хто б міг повноцінно замінити португальця, в команді нема. Юрі Тіллеманс та Коббі Мейну неспроможні повноцінно замінити Бруну, а Мейсон Маунт, який ніби може стати дублером Фернандеша, проводить більше часу на лікарняному, ніж на футбольному полі.
У "Манчестер Юнайтед" немає глибокого складу
І проблема із відсутністю адекватного дублера актуальна не лише для Бруну Фернандеша. Сене Ламменс, Нуссаїр Мазрауї, Люк Шоу, опорний півзахисник та частково Патрік Доргу - у цих футболістів немає повноцінного та якісного дублера.
І ця проблема, звісно ж, тягнеться до 2013-го року - останнього, коли командою керував Сер Алекс Фергюсон. Максимально загально цю проблему можна описати так: тренер може зібрати міцний склад з 11 гравців, але 2-3 травми здатні серйозно вдарити по стабільності команди.
Про цю проблему напряму казав Моурінью, коли вимагав підсилення складу. Цю проблему через 7 років після сеу Жозе визнавав тен Хаг, кажучи, що "Юнайтед" відстали від конкурентів за глибиною складу.
Але давайте повернемося до сучасного складу "Манчестер Юнайтед":
- В воротах Сене Ламменс є безальтернативним варіантом (за ним сидять 40-річний Том Хітон, 35-річний Карл Дарлоу та 23-річний Дермот Мі з нулем хвилин у дорослому футболі).
- Зправа в захисті є Нуссаїр Мазрауї, який кожного сезону стабільно пропускає кілька тижнів (а то й місяців) через травми і через це не може набрати оптимальну форму. Та Діогу Далот - футболіст, якого дуже влучно описують як "неправильна людина в правильному місці". Португалець може грати на пристойному рівні, але надійності чи класу для клуба рівня "Манчестер Юнайтед" не має.
- В центрі захисту Каррік може обирати між молодими Йоро і Хевеном та досвідченими Мартінесом, Де Лігтом та Магвайром. Тут у команди проблем загалом немає, якщо немає травм.
- Зліва в захисті ситуація настільки проблемна, що коли Люк Шоу травмується (саме "коли”, а не "якщо"), на його місце вимушені ставити Патріка Доргу, що створює проблеми на іншій позиції - але про це пізніше. Власне, саме так Доргу використовували в останній грі проти "Сіті".
- Опорна зона - тут після відходу Каземіро немає жодного футболіста, який би був стабільним гравцем основи. Карлос Балеба та Мануель Угарте - травмовані, Андрей Сантос та той-таки Карлос Балеба - новачки, і ще не встигли проявити себе. Ну а про проблеми Угарте з якістю гри фанати МЮ можуть розмовляти довго. В підсумку на цій позиції доводиться використовувати Мейну чи Тілеманса.
- Що створює проблеми в центральній зоні, де крім англійця та бельгійця є лише 19-річний Тайлер Флетчер.
- Позиція атакувального півзахисника надійно зайнята Бруну Фернандешем - але його дублер Мейсон Маунт надійно прописався в лазареті. І в разі втоми (чи взагалі травми) португальця, у "Юнайтед" будуть грандіозні проблеми.
- Позиція лівого вінгера могла би бути майже безпроблемною - але Патрік Доргу має опускатися нижче, щоб підміняти Шоу. А без нього зліва може грати лише Маркус Решфорд, щодо якого нема впевненості, що він впишеться в схему гри Майкла Карріка. Так, потенційно зліва ще може зіграти Кунья, але…
- Тоді виникають проблеми на вістрі, де крім Беньяміна Шешко у тренерського штабу "Юнайтед" лишається лише Джошуа Зіркзе - гарний, технічний та явно обдарований нідерландець. Який забив 9 голів в 76 матчах за "дияволів" та якого намагались продати влітку.
- Ну і позиція правого вінгера, здається, закрита непогано - там можуть зіграти Браян Мбемо та Амад Діалло. Обидва - чудові футболісти, які приносять користь команді. Але у випадку травми проблеми виникатимуть і тут.
Виклики тут теж вже звичні - "податок на Юнайтед", коли команди ведуть довгі перемовини з "дияволами", перш ніж виставити завищений цінник, та вимушений аскетизм клубу через проблеми в керівництві. Але про ситуацію навколо "Юнайтед", сім’ї Глейзерів, Джима Реткліффа та фанатів можна написати окрему, сумну, історію.
То що ж в підсумку?
Відсутність поставленої позиційної гри, проблеми з грою в захисті та нападі, хронічна нестача глибини складу та необхідність цього року виступати ще й в Лізі чемпіонів.
Самих лише цих проблем вистачило б, щоб пояснити невпевнені результати "червоних дияволів" на старті сезону. Але правда в тому, що гойдалки з результатами "Юнайтед" не припиняються ось уже 12 років - від моменту, коли на тренерський місток піднявся Девід Моєс - людина, яку сам Сер Алекс вважав своїм наступником. І який пішов з клубу наприкінці того ж сезону. Той самий Моєс, який із "Евертоном" відібрав очки у "Юнайтед" трохи більше тижня тому.
Тож хоча би в одному можна бути впевненим - "Манчестер Юнайтед" буде стабільно дивувати своїми результатами на полі та рішеннями поза ним.